УСЕ ПРО ВЛАСНІ ІМЕНА

Багато хто не раз замислювався, як правильно написати у кличному відмінку імена: Анатолію чи Анатоліє, Олегу чи Олеже, або як буде по батькові: Сергійович чи Сергієвич, Мелетійович чи Мелетієвич. А кому нецікаво дізнатися взагалі про походження і значення свого імені і навіть про пов’язані з ним деякі легенди, про формування системи імен (чоловічих та жіночих)?!

         Ми повинні також знати, як правильно писати власні імена і присвійні прикметники, утворені від них. Дуже часто неправильне їх написання призводить до проблем при оформленні якихось документів, а в результаті – і до вирішення питань у судовому порядку. Адже свого часу у більшості установ, де записували акти цивільного стану, працювали неосвічені люди, що й позначилося потім на документальних записах. Тому передусім треба звертати увагу на правила української мови й правопис та особливості відмінювання імен, які й підкреслює у своєму новому виданні «Особливості правопису, відмінювання та походження імен» багаторічний літературний редактор, мовознавець Марія Волощак.

         Ця книжка побачила світ завдяки підтримці «5 каналу», мовної радіопрограми «Чорним по білому», телепрограми «Аудієнція», редакцій газет «Горняк» (м. Торез Донецької області), «Сімейна газета» (м. Хмельницький), «Слово правди» (м. Новоселиця Чернівецької області), клубу «КОЛО» та інших спонсорів.

         Як зазначає у передмові до книжки доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Пономарів, «правописному й вимовному впорядкуванню українського антропонімікону сприятиме пропонована нова книжка Марії Волощак».

         Що змушує її шліфувати кожне слово, як діамант, влучно його добирати при висловлюваннях і бути непохитною, коли йдеться про чистоту і культуру української мови? Запитую пані Марію, довідники якої «розлітаються» Україною з блискавичною швидкістю, встигай тілько-но замовляти.

         – У мене це вже на підсвідомому рівні. Ріже слух неоковирний вислів, кожне слово-покруч, безоглядне перенесення в українську мову чужих висловів. Тому й працюю над тим, щоб менше траплялося мовних помилок,– зазначає авторка посібників «Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання», «Збірник мовностилістичних порад лінгвістів, літературознавців, публіцистів», «Складні випадки правопису та відмінювання прізвищ і географічних назв» та інших. – З цією метою я виступаю у деяких газетах, як-от: «Народна армія», «Шлях перемоги», «Нація та держава», «Сімейна газета», «Горняк», «Гарт», «Слово правди» та в інших – із мовними порадами та іншими статтями.

         Американський психолог Д.Карнегі зазначав: «Як часто нас оцінюють за тією мовою, що ми користуємося. Слова наші віддзеркалюють нашу інтелігентність, вони промовляють проникливому слухачеві про те оточення, у якому ми перебуваємо, вони вказують на наш рівень освіченості та культури. У нас лише чотири методи контакту з навколишнім світом. Про нас судять на підставі того, що ми робимо, як ми виглядаємо, що ми говоримо і як ми говоримо».

         А й справді, як ми говоримо і пишемо?.. Це те, що не сходить із порядку денного нашого життя. І тут на допомогу нам приходять книжки Марії Волощак, що не втрачатимуть актуальності й у майбутньому.

Віра ДИМКЕВИЧ,

газета «Шлях перемоги»

Напишіть відгук

Ваша адреса не буде опублікована.

*