ЩОБ МОВУ НЕ ВІДІБРАЛО

Як ви напишете Бринці-Церковні: з дефісом чи без, і чи обидва слова з великої літери? Скажете Чередніченко чиЧередниченко? Скільки разів ми збентежено кліпаємо очима в таких випадках. Щоб дорослі уникали дитячих помилок, для них складають рятівні довідники.

         Марія Волощак – справжня людина-оркестр. Самотужки визбирує матеріал, пише книжки, видає їх і розповсюджує. Теми підказують читачі – журналісти, державні службовці, науковці… Так з’явилися “Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання”, “Збірник мовностилістичних порад”, “Складні випадки правопису та відмінювання прізвищ і географічних назв”. Усе це – у стислій формі, з мінімумом теорії.

         Вона ретельно відчищає прилиплі до української мови кальки, росіянізми, лікує задавнені помилки. До речі, помилки не роблять: їх припускаються… “Виправними” довідниками користуються працівники судів, торгово-промислових палат, управлінь боротьби зі злочинністю, “Беркута”, ДАІ тощо. А також, звісно, управлінь культури, бібліотек, теле- та радіо-компаній, центрів зайнятості.

          – Над книжкою “Складні випадки правопису…” працювала близько двох років. Прізвища шукала в телефонних довідниках, назви населених пунктів – у словниках та інших джерелах. Тему підказали в науково-дослідному інституті будівництва, – розповідає Марія Волощак.

         За її словами, українські прізвища бувають спотворені часом і обставинами. Зросійщені, мадяризовані, перекручені. Наприклад, КОваль – насправді КовАль, Бєлік – це Білик, Швидкой спершу був Швидким, Архіпов – Архиповим. Авторка сподівається, що носії спотворених прізвищ, знайшовши своє в її книжці, можуть справити собі нові документи.

         Свою фірму редагування й перекладів “Марія Волощак” власниця називає швидкою мовною допомогою. Якось мовознавець провела експеримент: надіслала до однієї фірми їхню рекламну листівку, де знайшла й виправила 30 (!) помилок. Запропонувала співпрацю, однак жодної відповіді не отримала.

  • Виробник не платитиме штрафів за неякісну рекламу. То навіщо

йому брати в штат літературного редактора? Треба започаткувати якусь “мовну міліцію”, щоб люди, які встановлюють рекламні дошки, несли відповідальність за те, що там написано, – коментує авторка.

         Як писала Ліна Костенко, “нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу”. Мовознавець Марія Волощак отримує багато гарних відгуків про книжки. Каже, найголовніший аргумент, що її праця потрібна, – це повторне замовлення від читачів.

 Аніта ГРАБСЬКА,

газета Голос України

Напишіть відгук

Ваша адреса не буде опублікована.

*