МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ПОРАДИ

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови

для свого вищого духовного життя і сам її

покидає  та зрікається, здійснює над собою

самовбивство.

 П. Шафарик

 

Сьогоднішній український світ має вигляд первісного хаосу, в якому незатишно й ненадійно. Свобода, демократія не стали для нас історичною твердю під ногами. Державні чини не переймаються тим, що українська мова повинна мати на своїй землі особливі права, що її дбайливо плекати й захищати зобов’язані всі члени спільноти.

Письменник Анатолій Шевченко переконливо заявляє: певен, що коли чиновник знатиме, що за ігнорування державної мови він, скажімо, втратить 25 відсотків своєї зарплатні, у нього відкриються – і то дуже швидко – такі лінгвістичні здібності, про які він раніше й не підозрював. Адже нас  за нашу рідну, Богом дану українську мову ув’язнювали, засилали до Сибіру, знущалися з нас, як хотіли, а ми не наважуємося застосувати цілком цивілізовану норму щодо обов’язкового вживання в Українській державі української мови. Очевидно, тому й проблеми функціонування української мови як державної за роки незалежності, всупереч нашим сподіванням, тільки помножилися. І тут не відіграла якоїсь позитивної ролі навіть стаття 10 Конституції, бо не передбачила жодної відповідальності за недотримання цієї статті офіційними особами.

Як прикро, коли  голова чи заступник держадміністрації, директор школи чи підприємства запрошує нас «прийняти участь»  у нараді чи роботі семінару. Приймати можна гостей, а в нарадах, конференціях, інших заходах  «беремо участь». Не «приймаємо» ліків, а «вживаємо» їх.

Чимало наших співвітчизників переконують нас у тому, що в Україні «скорочується площа орних земель» або «скорочується чисельність робочих місць».  Але чи може скорочуватися те, що не має довжини. І площа, і чисельність можуть лише зменшуватися або збільшуватися, наголошують мовознавці. Так само не можуть  прискорюватися темпи збирання зернових і не можна прискорити час зустрічі президентів. В українській мові  немає слова «скорість», є «швидкість», нема «скорий поїзд», є «швидкий поїзд», тому темпи можуть бути  швидкими чи пришвидшеними.

Не можемо позбутися російського трафарету в означенні кількості учасників будь-якого заходу. Переважно фігурує  70-80 чоловік, кілька  чи багато чоловік. А в українській мові є чудове, милозвучне слово «осіб». Наприклад,  «відмовили сімдесятьом особам», а не «семидесяти чоловікам». До речі, відповідно до української морфологічної норми, складні числівники 50, 60, 70, 80 відмінюються тільки в другій частині: сімдесяти, сімдесятьох, сімдесятьом, сімдесятьма… Російські форми цих  числівників – пятидесяти. шестидесяти, семидесяти – часто проникають у мовлення українців. Такими ж, зміненими тільки у другій основі, вони залишаються, коли стають частиною складних слів: п’ятдесятиградусний,  шістдесятиріччя, сімдесятикілометровий,  вісімдесятирічний (а не п’ятидесятиградусний, шестидесятиріччя, семидесятикілометровий, восьмидесятирічний). Порядковий числівник також утворюється доданням прикметникового закінчення до другої основи без зміни першої: п’ятдесятий, шістдесятий, сімдесятий, вісімдесятий (п’ятдесятого, шістдесятого, сімдесятого, вісімдесятого…).

ЯК МИ ГОВОРИМО І ПИШЕМО

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
Великан… Велетень…
Євроазія… Євразія…
Смачний зельц… Смачний сальтисон (кендюх)…
На одинадцятьох листках… На одинадцятьох сторінках…
Жорстка вода… Тверда вода…
Обморочний стан… Непритомний стан…
Постійна людина… Людина незмінної (твердої) вдачі …
Якісна гра… Доброякісна (високоякісна) гра…
Не одну годину відбувалася погоня… Не одну годину тривала гонитва (погоня)…
Збільшувати рівень… Підвищувати рівень…
Користуються старим гардеробом… Використовують старий гардероб…
Швидкоростуча смерека… Швидкоросла смерека…
Болгарія одна з перших визнала… Болгарія однією з перших визнала…
Валяти дурака… Байдикувати, пустувати…
Може бути, що він прийде… Можливо, він прийде…
У полудень… Опівдні…
Усім скопом… Гуртом (разом, спільно)…

Підготувала Марія ВОЛОЩАК

 

Напишіть відгук

Ваша адреса не буде опублікована.

*